Ромоданівська громада

Полтавська область, Миргородський район

Історичні відомості

Ромода́н — селище міського типу Миргородського району Полтавської області, що розташоване у Придніпровській низовині; залізничний вузол (Південна залізниця), 2794 мешканців на 2017 рік.

Селище міського типу Ромодан знаходиться недалеко від витоків річки Лихобабівка. На відстані 1,5 км розташовані села Конюшеве, Крем'янка (Лубенський район) та Оріхівка (Лубенський район). Поруч проходить автомобільна дорога P42. Великий залізничний вузол (лінії на Полтаву, Кременчук, Київ, Бахмач), станція Ромодан.

В утворенні поселення Ромодан велике значення мали чумацькі шляхи.

З стародавніх головних шляхів, якими користувались полтавські чумаки, були найбільш відомі Муравський, Ромоданівський та Сагайдачний. В давні часи ромоданами на Україні звалися постоялі двори, хутори, що стояли понад великими шляхами. Сучасне селище Ромодан, що в давні часи стояло над цим шляхом саме від нього могло отримати таку назву.

Чумацький шлях був попередником сучасних швидкісних автомагістралей у тому сенсі, що мав незначну кількість переправ і минав великі населені пункти. Ромоданівський шлях ішов від Путивля через Сміле (нині село Роменського району Сумської області), вище Ромен… ні: Ромна (так українці традиційно називали це місто) перетинав Сулу, далі йшов вододілом між Сулою та Хоролом (притокою Псла) через сучасні населені пункти Ромодан, Семенівку, Глобине і виходив до Дніпра біля Кременчука. Наприкінці XVIII століття Ромоданівський шлях обсадили вербами. І до прокладення залізниць у 60—80-х роках ХІХ століття він залишався одним із найважливіших шляхів, яким ходили в Крим чумаки.

А офіційно селище Ромодан з’явилося в 1880-х роках під час будівництва залізниці, хоч згадка про селище є позначки його на картах є набагато раніше. 1881 року розпочалося буд-во залізничної  колiї Кременчук-Бахмач, а в 1888 через Ромодан пройшла друга залiзнична колiя Київ – Полтава – Харкiв. Будівництво станції тут завершилося лише в 1896 році.

Історія заснування Свято-Дмитрівського храму в Ромодані тісно пов'язана з будівництвом в кінці XIX століття залізниці в цьому селищі. Справа в тому, що до того, як Ромодан став залізничним вузлом на перехресті ліній Київ-Полтава-Харків і Кременчук-Бахмач, це поселення не було великим, і його населення відвідувало Свято-Преображенський храм у селі Шарківщина, що в 7 кілометрах. І в кінці 70-х років XIX століття Ромодан значно розширився, і кількість дворів у ньому швидко досягло двох тисяч.

Потреба в місцевому храмі стає явною. Тому в 1877 році на кошти залізниці тут зводиться перша дерев'яна церква, приміщення якої збереглося до 20-х років XX століття. Її будівля була подовжене в плані, високий, але не дуже велике (згодом вона була службовим приміщенням). Швидко з'ясувалося, що ця церква не може задовольнити потреб прихожан. Розуміючи це, місцева вдова генерала від інфантерії Катерина Семенівна Белявцева виділяє землю під церкву і церковно-приходську школу поблизу власного житла і виступає головним ініціатором будівництва нової, вже кам'яної, церкви. Благочестива  меценатка також закріплює за майбутнім храмом і назву  ̶  Свято-Дмитрівський.

Засновниками нової церкви стали князь Віктор Мещерский, міщанин Василь Кривонос (перший староста храму), благодійники Василь Клоповскій, Ілля Мірошниченко та ін. Значну допомогу в будівництві та утриманні церкви надали місцевий землевласник Павло Ворогів і торговець Іван Бегма. Але більше всіх піклувалася про храм дворянське сімейство Каховських: Микола Каховський, керуючий у поміщиків Белявський, жив навпроти церкви і після Василя Кривоноса багато років служив в ній старостою.

Зусиллями цих людей і почалося земне життя Свято-Димитріївського храму. Церква була закладена 8 листопада 1897 року, і зробив цей обряд настоятель Шарковщінском храму Петро Білик. У 1907-1908 роках будівництво великої кам'яної, хрестоподібної в плані церкви - про п'ять куполах, в одній зв'язку з дзвіницею - було завершено. Усередині храм не був розписаний, але мав майстерно виконані ікони в багатьох багетах. Іконостас був дерев'яним, красивою різьблення, святі образи в храмі прикрашалися вишитими рушниками і серветками. У правому кутку церковного двору знаходилося кладовище, де пізніше ховали священиків, благодійників, членів кліру. Поблизу церкви був також побудований великий будинок для священика, будиночок для треб і сторожка, колодязь, біля якого відбувалися молебні та Водосвяття.

У кiнці 19 ст. в Ромодані дiяв елеватор, нар. училище, 2 тис. ж. У 1987-1900 акцiонерним товариством побудовано спиртовий завод, у селищi при станцiї працював паровий млин, дiяла двокласна церковнопарафiяльна залiзнична школа. 1900 у Ромодані Кибинсткої волості Миргородського повіту громада селян-власникiв, 125 дворiв, 604 ж., земська школа. 1901 побудовано Дмитрiвську церкву. У жовтнi-груднi 1905 залiзничники ст. Ромодан взяли участь у загальному Всеросійському страйку залiзничникiв.

В 1910 Ромодан перетворюється в справжнє робітниче селище. 1914 року в розпалі жнив під час війни з Ромодану забрали багато робітників і селян. 1920 створено комнезам, перший комсомольський осередок. Почали працювати семирiчна школа, б-ка, школи по лiквiдацiї неписемностi. У 1926 у Ромодані створено селищну Раду. За переписом 1926 – 191 двiр, 889 ж. У груднi 1929 організований  перший колгосп iм. 8 Березня. 1930 створено колгосп iм. 12-рiччя РСЧА. 1932 у Ромодані закрито церкву, в її примiщеннi обладнано клуб. 13 вересня 1941 року гітлерівські війська захопили селище.

Пiд час окупацiї Ромодану (13.IX 1941 – 18.IX 1943) гiтлерiвцi вивезли до Нiмеччини на примусовi роботи 32 чол. На залiзничному вузлi дiяли диверсiйнi групи які підірвали електростанцію, пустили під укіс товарнопасажирський поїзд та багато інших диверсій. 218-та стрiлецька дивізія брала участь у визволенні селища, після героїчного визволення 218-тій присвоєно найменування Ромоданiвської. 1959, у зв’язку з укрупнення колгоспiв, ромоданiвськi землi увiйшли до колгоспу «Переможець» (багато галузеве господарство).

Уродженцем Ромодану є Герой Рад. Союзу Ф.I.Мiнiн (1917-52), с.Шаркiвщини – Герой Рад. Союзу I.С.Зуєнко. 1956 встановлено надгробок на братськiй могилi радянських воїнiв, полеглих 1941 i 1943 пам’ятник загиблим односельцям, в 1977 споруджено обелiск рад. воїнам-визволителям. Встановлено меморiальнi дошки: 1978 на фасадi будинку, в якому жив учасник боротьби за владу Рад А.Ф.Карпець (1890-1919); 1970 – на фасадi будинку школи, де навчався юний партизан Володя Гарбузенко; 1969 – на фасадi будинку, в якому жив 1920-36 моряк П.М.Силаєв, що загинув при оборонi Севастополя у 1942; 1969 – на фасадi будинку школи, де навчався (1928-31) П.М.Силаєв.

Багато мешканців Ромодану були задіяні в роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. З часів незалежності України брали участь в Революції гідності, та в обороні країни проти бойовиків, що підтримуються Росією.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора